Необхідність використання математичних методів для філософського прогресу.
У кожної людини є свій комплекс пояснень про власне існування та його мету. Він може бути примітивним та сповненим протиріч, або він може бути складним та заплутаним, але цей комплекс – це відповідь людини на запит - обгрунтувати своє існування. Цей запит приходить людині у комплекті з енергією, що призначена для життя. Він подібний до бланку документу, на якому з одної сторони надруковано інструкцію з користування, а друга сторона пуста і має бути заповнена людиною. Звісно, можна лишити її пустою, але це не в інтересах людини, як не інтересах людини встромляти пусту банківську карту в банкомат і чекати на видачу грошей. Отже, кожна людина від самого зачаття починає заповнювати цей документ. Вірніше, від зачаття до народження його заповнюють батьки людини, а заповнювати далі – індивідуальна справа кожного. Ось так і починається формування комплексу пояснень про власне існування людини.
Та в житті обов'язково настає момент, коли в цей комплекс терміново потрібно вносити зміни, подібно до людини, який приставили лезо ножа до горла, або на яку наставили зброю. Для людини, що практикує роботу з енергією, відчуття таких моментів приходить трохи раніше, ніж для людини, що не практикує. Тому практикуючі обирають «філософський прогрес», тобто такі зміни у комплексі пояснень про власне існування, які виникають, наприклад, у дитини, яку вперше вкусив комар або мураха, яку зрадили перші друзі, або у школяра, який розбив у школі вікно і його батьки змушені були заплатити за нього, або на крайній випадок, у підлітка, що поцупив бажану річ, але був викритий. Більш тяжкі випадки, що призводять до зміни комплексу пояснень про власне існування, ми називаємо «терапевтичним прогресом» і тут його не розглядаємо.
Таким чином, "філософський прогрес" - це зміна всього комплексу пояснень про власне існування людини. Він починається з тієї його частини, яку людина не усвідомлює. А так як зміни відбуваються спочатку на енергетичному рівні, то відчути та побачити їх тенденції і варіанти дуже важливо для практикуючих роботу з енергією. За кожним словом знаходиться енергетичний потенціал, який треба сприйняти, щоб він забезпечив усвідомлення. Для тих, хто відчуває енергетичні потоки, філософські питання звучать трохи інакше, ніж для простої людини, але їх важливість така ж сама.
Слід зазначити, що ми піднімали ці питання набагато раніше, ніж з'явилась примусова вакцинація та чипізація, але тим, хто не сприймає енергетичні потоки усвідомленно, вони вважаються несерйозними і викликають в них реакцію людини, що народилась у глухому селі, виросла там, приїхала в місто і вперше побачила тролейбус.
Це питання можна поставити і інакше - якщо немає альтернативи перетворення суспільства людей на суспільство людей-гібридів і звичайній людині у ньому не буде місця, то яка саме робота з енергією дозволить вижити та зберегти свій потенціал при переході? Спробуємо це зрозуміти у процесі концентрації уваги на темі, що пропонується.
Існує ряд причин, що обґрунтовують необхідність використання математичних методів для філософського прогресу, який розуміється як перехід до більш точних концепцій та формулювань відповідей на актуальні питання філософії. Концепції можуть бути розумоглядними, а формулювання абстрактними, але якщо вони знімають вищезазначені питання з порядку денного - ефективність методів, що використовуються, не буде викликати сумніву. Більше того, сама ця необхідність закладена в початкове посилання, яке зумовлює вербалізацію думок та формування логічних конструкцій. Ми розглянемо цю аксіому докладніше у процесі викладу теми.
Головна причина, яка, на нашу думку, безсумнівна, це - природність. Емпіричні методи природні для будь-якого дослідження, що робить їх універсальними. Спостереження дозволяє досліджувати явища та об'єкти, а також фіксувати зміни їх станів. А метод експерименту дає можливість створити певні умови та спровокувати реакції, що характеризують досліджувані теми.
Логічні методи також природні, проте, вони дозволяють сформувати як передумови філософського прогресу, так і обгрунтувати його результати. Правильне застосування цих методів може призвести до ключових місць, у яких філософія та світогляд є найбільш чутливі до змін. Ці місця можуть виявитися в самих основах сприйняття природи людини і навколишнього світу, що і призводить або до реального прогресу або до руйнування філософських ідей.
Інший бік цього питання полягає у розумінні обмежень, які накладає на наш інтелект біологічна обумовленість. Ці обмеження не дозволяють інтелекту осягнути деякі істини, приховані у зпіставленні фактів. Наприклад, сьогодні ми знаємо, що біологічна форма життя – це одна з моделей форм, в якій ми можемо себе виявити з різним ступенем глибини. І відповідно до цього ступеня нам доступні джерела енергії для життя. Адже межі ми можемо відчувати по-різному, як і розуміти їх. Ці межі чи обмеження визначені законами для біологічних форм існування, які ми вважаємо органічними. Нашому інтелекту потрібен час, щоб правильно використовувати інформацію, яка є у нас у розпорядженні. Ми повинні вміти перебувати в режимі очікування. І коли всі елементи складуться у зрозумілу структуру, ми відчуємо це.
Ми вважаємо інтелект своєю власністю, але це скоріше здатність до висновків різного ступеня складності. Вона піддається тренуванню, проте схильність до легковажності або до лінощів і деякі хвороби можуть зруйнувати цю здатність. Саме тут математичні методи стають особливо актуальними. І якщо їх програмно орієнтувати і забезпечити енергетичним потенціалом, вони можуть зажити своїм життям і зайти набагато далі, ніж це зміг би зробити людський інтелект. Використання програм пошуку відповідей, зокрема і на питання філософії, не нова ідея. Імітація мислення не потребує органічної форми життя, мислення якої ґрунтується на саморефлексії. Але що дійсно необхідно для адекватного використання математичних методів для досягнення філософського прогресу в будь-яких формах життя, так це самоусвідомлення. Для цього намагаються використовувати методи нейронних систем і генетичних алгоритмів, заснованих на моделюванні людського мозку. Комп'ютер, який і дозволяє використовувати це, сам є квінтесенцією математичних методів. Архітектура людського мозку незмінна, а архітектура процесора побудована на логічних рівнях і може бути змінена та оптимізована, а програмне забезпечення функціонує незалежно від того, чи є в центрі процесора хтось, на кого можна було б вказати чи на кого можна було б послатися, як на відповідального за результат. Це і є центр лабіринту, той предмет пошуку, який за умови його виявлення і має забезпечити реальний прогрес.
У процесі досягнення відповідей на питання філософії та їх осягненні, неминуче доведеться прийти до проблеми нестачі енергетичних ресурсів. Залежність від наявності енергії, і навіть її якості створює ще один бар'єр на шляху прогресу. І тут математичні методи теж є необхідним інструментом пошуку вирішення цієї проблеми. Вочевидь, що база даних, тобто знань, накопичених усіма філософами світу, дуже велика. І потрібний значний ресурс часу, щоб сприйняти їх. Більше того, їх необхідно пам'ятати, щоб використати. Сучасний світ наочно показує, як зберігається вся інформація, що означає те, що математичні методи безпосередньо пов'язані зі знанням, як невід'ємна його частина.
Концентрація уваги та висока швидкість обробки інформації, оптимізація розумового процесу - все це веде до посилення когнітивних функцій, а отже і розширює сприйняття та поглиблює розуміння світу, у тому числі й усіх існуючих філософських ідей, теорій та концепцій. Все це обумовлюється математичними методами, що стикаються зі сферою невідомого, яка стимулює нас рухатися до прогресу. Сучасна філософська думка, подібно до своєї стародавньої попередниці, теж спирається на наукові досягнення та відкриття, використовуючи науку, як експериментальну лабораторію для своїх потреб. Експерименти з квантовими частинками відкрили новий розділ розвитку філософської думки, яка змогла завдяки цьому знайти більш точні описи явищ і процесів у світі та пояснити раніше недоступні розумінню елементи картини світу. Теорія симуляції розміщує математичні методи в самій основі буття і безумовно відкриває новий розділ розвитку філософської думки. Ці нові думки поки ще несміливо, але неухильно проникають у свідомість і створюють передумови для справжньої революції мислення. Жодна грань людського існування не залишиться незайманою при цьому. Починаючи від соціально - побутових взаємодій і закінчуючи трансформацією сприйняття всього всесвіту, який може виявитися мультивсесвітом. З цього ракурсу основні питання філософії звучать зовсім інакше. Наука проникає все глибше в той континуум, що знаходиться між матерією та духом, забезпечуючи філософів відкриттями та прозріннями, а також і змушуючи їх переглядати свої теорії та концепції.
У цьому світлі, необхідно також обов'язково відзначити важливу відмінність у постановці завдань та філософських питань для інтелекту органічних та інтелекту неорганічних систем. Чи досяжні відповіді, знайдені неорганічними системами для систем органічних? Чи вони не матимуть для них сенсу, як і навпаки? Можливо, пояснення, отримані неорганічними системами для органічних систем будуть все ж доступні розумінню, хоч і з важкістю. Адже завдання запрограмувати неорганічну систему вважати себе органічною та змоделювати її поведінку для отримання бажаних відповідей пов'язане зі значними ризиками та похибками, які складно контролювати. Але це лише початок, тому що труднощі розуміння пояснень, отриманих таким чином, не йдуть в жодне порівняння з незбагненністю тих феноменів та явищ, які лежать за межею невідомого або беруть там свій початок. А ця грань у сучасному світі стає все ближче та ближче до кожного з нас. У цьому сенсі питання об'єднання органічної та неорганічної систем - це лише питання взаємодії кодів.
Ще одним підтвердженням необхідності математичних методів є феномен колективної свідомості чи розуму. Адже коли індивідуальна свідомість перебуває у потоці, створеному послідовністю кодів, що помножена на число учасників потоку, його напрям визначати не потрібно, оскільки відбувається зміна масштабу сприйняття. При цьому питання змінюють свій зміст, як і цілі завдань, які потребують вирішення.
Так створюється енергетичний канал для додавання нових ідей у існуючий концепт і рухаючий думку у напрямку прогресу, завдяки тому, що саме математичні методи усувають протиріччя всередині них. А саме, спеціальні методи, що використовуються для прогнозування. Питання прогнозування завжди були актуальні, тому що не було можливості як для вчених, так і для філософів зазирнути в так зване майбутнє. З розвитком спеціальних математичних методів це цілком може стати можливим. І тоді, в процесі дослідження як майбутнього, так і минулого з'явиться можливість знайти знання, з яким всі теорії та концепції будуть непорівнянні. Це будуть не здогади та ідеї, засновані на вивченні стародавніх артефактів, більшість яких все ще прихована навіть від вчених, а реальне знання, яке, і тільки яке може вгамувати спрагу справжнього філософа.
Таким чином, виникає ще одне питання, що заслуговує на пильну увагу - питання довіри до існуючих сьогодні математичних методів. Чи так вони досконалі, щоб ми могли повністю покладатися на них? Адже вони також перебувають у стадії розвитку і цей розвиток дуже радикальний. Математичні методи на перевірку виявляються гострим з обох сторін мечем, здатним змінити як уявлення про світ, так і уявлення про себе. І не виключена можливість набуття цими методами власної незалежності, і тоді відповіді на поставлені питання ми отримуватимемо далеко не об'єктивні. Більше того, відповідь на питання про мету життя може стати наріжним каменем у всій структурі життя людського суспільства. Адже людина знаходиться в пошуках бажаних, прийнятних або зрозумілих її розуму відповідей і з обуренням відкидає все, що не співвідноситься з її так званим досвідом. І якщо вона зустрічає те, що ні на що не схоже, вона повністю опиняється у збентеженому стані.
Сьогодні людина не має іншого способу пізнання світу і себе, крім раціонального та логічного, що і означає застосування математичних методів. Однак це не означає, що таких способів не існує. Самі математичні методи спонукають людину до необхідності шукати та застосовувати інший спосіб пізнання і цей спосіб не заснований на раціональності, логіці та мисленні взагалі.
Математичні методи у своєму сучасному розвитку самі по собі вже дуже складні для розуміння, тому що використовують зовсім новий підхід до сприйняття світу, заснований на істинах про взаємодію найдрібніших частинок, з якого він складається. Ці істини вже перекреслили старі істини та уявлення, що внесло велике сум'яття до лав науковців і філософів. Звідси й постало питання довіри до методів сучасної математики. Якщо людина сама є конгломератом математичних методів, то використовуючи ці методи для пізнання навколишнього світу і самої себе вона просто не в змозі виявити нічого іншого, крім кодів, рівнянь та матриць даних, подібних до себе. Тому питання довіри дуже справедливе. Ці методи в такому разі встають на шляху прогресу людини і заводять його або в глухий кут, або водять по колу, ховаючи від неї справжній напрямок її розвитку. Адже якщо метою навчання людини була її самоорганізація, а самовдосконалення розглядалося лише з метою її посилення, то людина із самого початку знаходиться в рамках, подолати які самостійно вона не в змозі. І питання, які вона перед собою ставить, не мають сенсу, тому що не мають відповідей, і ставляться вони лише для створення ілюзії пошуку істини, яка насправді прихована від людини щільним покривом із комп'ютерних кодів.
Однак будь-які побоювання і підозри завжди були притаманні людині, що мислить, людині, яка прагне прогресу і розвитку, тому людина цілком може впоратися з цим завданням для того, щоб виявити той спосіб пізнання навколишнього світу і себе, який би зміг дозволити їй бачити крізь пелену комп'ютерних кодів.
Фактично, сучасні філософи змушені звернути свій погляд на виток, джерело свого буття в ракурсі розвитку нового способу пізнання, який не особливо зачіпаючи старий спосіб, якісно змінює хід розумового процесу. Схоже, що єдиним мостом між такими способами пізнання все ж таки будуть математичні методи. Цей міст може бути тендітним чи надійним, залежно від структури чи комплексу використовуваних методів, але це міст через порожнечу чи прірву, подолати яку інакше не уявляється можливим. Адже прогрес можна сприймати як вектор, який вказує на межу розуміння. За цією межею лежить нова область дослідження, нові знання, недоступні в даний час, але які притягують справжнього філософа, як магніт, і змушують його шукати цей міст, докладаючи всіх зусиль.
Олег Думанський. 5.11.2022.