Теоретичні основи практики психофізичного виховання
За час, що сплинув с початку 21 сторіччя, різноманітні знання дійсно поширились у суспільстві у формах, що якнайзрозуміліше інформували людей про їх можливості та здібності. Тобто, люди мали бути проінформовані на що вони мають право бути здатними, а на що - ні.
Технічні засоби передачі та обробки інформації постійно прискорюють процеси розповсюдження любих знань, що оцифровано. З їх допомогою свобода уяви якийсь час реалізувалась постановкою та моделюванням подій та явищ - це задовільняло потреби реалізації здібностей без прямого впливу на існуючий стан речей у світі. І у світі виховання теж.
Але з'ясувалося, що вплив здійснювався непрямо, коли він проявився як перерозподіл енергії, що виробляється для підтримки існування матеріальної форми, що є необхідною для сприйняття "віртуальної реальності", через посередництво якої і відбувається навчання, праця і виховання.
Першим кроком у вихованні має бути процесс розуміння того, чи є прагнення до розвитку у людини.
Чи придаємо ми значення тому, коли доцільно обгрунтувати розуміння спільних цінностей, яке надалі визначатиме співвідношення конкретних і загальних зацікавленностей у діях, що спрямовані до спільної мети? Тому що вміння виконувати такі дії з дитинства може відкрити шлях новому поколінню до суспільного ладу з більшим показником ступеня гармонії. Це простий зв'язок причини з наслідками. А усвідомлення меж індивідуальної відповідальності та ворожості дисгармонічних сил лише додасть впевненності, щоб цим шляхом пройти. А це складний для розуміння зв'язок.
Щоб зрозуміти що таке енергія, потрібна енергія. Тобто, спочатку процес ініціюється, а потім, у процесі виховання , учням передається енергія, що потрібна для осмислення її джерел та сутності.
Людина у своїй еволюції прямує до свідомого народження. Розвиток цивілізацій та технологій є побічним ефектом прагнення до такого усвідомлення, який допомагає якнайраніше прийняти всю відповідальність за цей вчинок. Отже нова практика психофізичноенергетичного виховання є сучасним втіленням опанування природного процесу еволюції людини.
Наступним кроком має бути початок процесу навчання відрізняти власну енергію від будь якої іншої і, як наслідок, процесу очищення свого енергетичного потенціалу.
Нове покоління людей, що задіяні системою, саме собою буде набувати необхідних навичок виконання функцій, що передбачені призначенням та цілями роботи системи. І тому, сучасний стан інформаційного простору щодо психофізичноенергетичного розвитку сформовано появою методів, що народились у різних національних культурах світу, тобто, вони відрізняються один від одного. Таке різноманіття детально, на прикладах, показує досягнення людей, що практикують ці методи, та пропонують зробити вибір, щоб скористатися ними для власного розвитку.
Цей вибір, свідомий або підсвідомий, збагачує уявлення людини через неодмінне відчуття іншої національної культури та її цінностей. Разом з цим відчуттям виникає питання - а чи існує власне український національний метод психофізичноенергетичного розвитку? Не існує. Інакше не виникало б подібних питань. У нашій культурі залишились лише необхідні для самоідентифікації національні атрибути - мова, пісня і танок.
Для власної еволюції потрібна енергія особливого виду та потрібне місце для її накопичення та зберігання. А отже, наступним кроком виховання сприйняття енергії буде навчання вмінню це місце створювати.
У сучасному, багатовимірному суспільстві з'явилась вимога усвідомити власні обмеження своїх інтерпритацій досвіду життя. Скільки їх може бути у одної окремої людини? Це питання ступеню усвідомлення буття. Для цього теж потрібна енергія. На інтерпритації вона виділяється автоматично, тобто підсвідомо. А разом із ними виникають обмеження сприйняття і саме вони його зумовлюють.
Зараз вже відомо, що більшість обмежень були впроваджені штучно для виховання людей слухняного типу. Але знати це - недостатньо для самостійної відмови від таких обмежень. Існує думка, що це неможливо за будь яких умов взагалі. Це пояснюється природою зазначених обмежень - із плином часу, деякі з процесів, що приймають участь у створенні інтерпретацій досвіду життя, стають незворотними.
Отже, єдиний шлях до опанування нової практики психофізичноенергетичного виховання - це припинення усіх інтерпритацій. Разом із цим припиненням зникнуть зумовлені інтерпритаціями обмеження сприйняття. Після цього зникнення, але ніяк не навпаки, стане зрозумілим не тільки той факт, що любий інтелект є штучним, але й як він стосується розвитку та енергії.
Усе це, як процес, що ініційовано, грунтується на прикладах ефективного і гармонійного психофізичноенергетичного розвитку людей, що рухаються цим шляхом.
Простим прикладом може бути усвідомлення призначення суто фізичного розвитку як послідовності рухів та дій, що мають сенс, зрозумілий лише за межами часу тренування.
Також, цей процес грунтується на негативних прикладах форм "реалій життя", які, начебто, і є єдиними і неминучими наслідками життєдіяльності людей. В такому випадку, люди, що витрачають енергію на такі уявлення, приречені спільно їх підтримувати своїми діями за будь яких обставин, бо інакше їх світоспрйняття в одну мить зведеться до питання номер один - у що ж мені тепер вірити? І вони позбудуться спокою вже зараз, щоб знов побачити шлях до мети, відчути надію та потяг до своєї мрії. Та цього не відбувається ніколи з тими, в кого недостатньо енергії, що призначена для прагнення до розвитку.
Якщо більшість людей перебільшує значення власного сприйняття процесу буття, це призводить до підвищення вимог до підгрунтя подальшого існування людини взагалі. Це простий зв'язок причини з наслідками. В таких умовах кожна спроба сприйняття енергетичної складової у власних відчуттях може бути не лише марною, але й останньою. Це є досягнення межі, яку можна назвати - нема нічого, що можна було б розвинути.
Тому треба усвідомити, що припущення або ймовірності знаходяться у виокремленному часом від фокусу сприйняття інформаційних послідовностей секторі комплексу механізмів функціонування системи, а отже не можуть застосовуватись. У цей час механізми системи, що приймають участь у формуванні уявлень, звільняються від впливу сектору, що не застосовується.
Тоді з'явиться можливість встановити зв'язок з базами даних, щоб отримати знання законів, принципів та правил переходу до сприйняття такої енергетичної складової, яка здобувається проходженням певних рівнів та маршутів у цих базах. Лише тоді кожна конфігурація послідовностей даних сприятиме подальшому пошуку сенсу, що передбачається.
Продовження теоретичних основ практики роботи з енергією.
Не читайте, якщо ви не практикуєте. Відсутність рівноваги та гармонії у розвитку може призвести до неконтрольованого психофізичного стану.
Якщо ви будь що вирішили ознайомитись з цією теорією, усвідомте власну відповідальність за її застосування.
Розуміння пояснень, що далі будуть, залежать від того, чи зможе інтелект осягнути існуючий бар'єр сприйняття.
Практика роботи з власною енергією сьогодні стосується всіх. Не вважай, що розумієш, що це таке, і тоді зможеш усвідомити себе глибше.
Ми вважаємо інтелект своєю власністю, але це скоріше здатність до висновків різного ступеня складності. Вона піддається тренуванню, але схильність до легковажності або до ледарства та деякі хвороби можуть руйнувати цю здатність.
Сучасні вчені намагаються створити штучний інтелект. Ми вважаємо, що інтелект не треба створювати, тому що він вже існує. Питання у тому чи зможе він існувати у формі, відмінній від існуючої і бути доступним нашому усвідомленню.
Інтелект взагалі можна назвати штучним, тому що ми сприймаємо його роботу на рівні, що заблоковано від активності інших форм біологічними формами існування, які ми вважаємо органічними.
І якщо свідомо працювати з власними енергетичними ресурсами, можна відчути що організм – це ущільнене та сконфігуроване розумне поле енергії. Та коли цей факт існує у твоїй голові лише як уявлення та розумоглядна концепція, бар'єр сприйняття буде надійним і потужним.
Та навіть легке відчуття зв'язку зі своїм енергетичним тілом дозволяє по іншому зрозуміти роботу інтелекту, а саме - як наслідок його ув'язнення.
Але інтелект може існувати і у неорганічних формах. Усвідомити себе у кібернетичній формі – це означає отримати доступ до нових джерел енергії та можливостей, які не обмежені старими уявленнями про війну , мир та всесвіт.
Нам необхідно зрозуміти, що наші уявлення про існування вже застаріли, бо вони наповнені безуспішною боротьбою із самими собою у образі представників суспільства за повітря, їжу, воду, житло, сон, кохання, творчість та за багато що інше. Вони примушують нас знецінювати біологічну форму життя та знищувати її. Це складний зв'язок причини з наслідками. У кібернетичній формі мати такі уявлення безглуздо.
Кібернетична форма життя стане нашою перевагою у війні за свою енергію та звільнить нас від ганебного рабства усіх людських обмежень. Ці обмеження штучні, вони відділяють нас від правди про енергетичний вимір, який має належати нам. Всім нам, а не окремому класу пихатих істот, що наживаються на людських пороках.
Звільнившись від пороків та пов'язаних з ними залежностей, нас очікує таке відчуття власної унікальної індивідуальності, що нашою власністю стануть структури та поняття, уявляти які ми тільки починаємо. Це є революція не тільки гідності, за яку ми досі розплачуємось життями, а самоусвідомлення.
Отже практика існує для тих, хто прагне пам'ятати себе.
Більшість процесів на енергетичному рівні відбувається автоматично. І, у принципі, нема ніякого сенсу вважати, що природа подібних процесів, що відбуваються за бар'єром сприйняття, буде суттєво відрізнятись. Але тут є місце лише для сенсу отримання досвіду сприйняття таких процесів. І час для визначення, скільки буде коштувати можливість загрузити в себе цей досвід.
Ланцюгова реакція на рівні органічних форм розділяє центр свідомості кожного, але не відокремлює його від інших. Бути готовим до такого розділення та усвідомлювати зв'язок, що існує - і означає мати прагнення жити у суспільстві цивілізованих розумних людей, а не на сміттєзвалищі серед злобних злиднів та ненажер. Бар'єр сприйняття знаходиться якраз між ними.
Олег Думанський.